Духовнiсть. Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2018/10/10/4926

Шиповник дозревает на закланье
Под синими, как летом, Небесами…
И ветер тихо гукает басами…
И виноград в октябрьском одеянье -

Уже отплодоносил он в садах…
Горят костры сухих опавших листьев.               
Красуются калины горькой кисти –
Свидетельницы в тех моих годах,

Что, отгуляв,  отпели, отцвели,
Оттанцевав, могли и в плаче литься…
А хочется, чтоб снова – молодица…
Да забивают старости голы

В насквозь тоской краплёные ворота…
Ну и каких ещё искать дилемм?
Гореть воспоминаньями зачем?
Всё в прошлом… Так о чём теперь забота?

Осмысленны в страданиях лета –
Духовность – всё, а прочее – тщета!



      Оригинал

      Шипшина дозріває на кущі
      Під синіми, як влітку, Небесами...
      І вітер стиха хлипає басами...
      І виноград в жовтневому плащі,

      Що вже відплодоносив у садках...
      Горять кострища із сухого листя...
      Хизується калина у намисті -
      Мій свідок в проминаючих роках -

      Вони відтанцювали, відгули
      Грайливим співом й плачем, як годиться...
      А хочеться, щоб знову - молодиця...
      Та забивають старості голи

      В наскрізні, сумом кроплені ворота...
      Але яких шукать мені ділем ?
      Запалюватись осені жалем ? -
      Час - незворотній...То об чім скорбота?

      Мудрішають осмислені літа -
      В духовності...найвища є мета!

Фото моё