В дчуття
Стежками зерновими топтатиму м'яку траву.
Я замрію, відчую ногами прохолоду сторіч,
Поки вітер охолоджуватиме мені голову наяву.
Я мовчатиму та зупиню свій внутрішній діалог,
І нескінченна любов заповнить душу мою цілковито,
І, немов циган, я перетну далечезний дороги полог,
І природа подарує мені щастя несамовите.
Оригинал: Arthur Rimbaud, Sensation
Свидетельство о публикации №118100908292