Можливо, хтось сумує за селом,
можливо, хтось сумує за дитинством,
за тим далеким, де життя пройшло,
яке за всі роки ми не забули.
Там зеленііє в полі знову жито,
а там он - соняшник цвіте,
озима там росою вкрита,
ніби воллогу п"є.
Там, вдалині, де сонце сходе
розкинулась Біла Криниця,
а Яр Червоний в сонячну погоду
у зелені втопає, де знайомий народився.
А там - село Кавказ, а поруч Мурахівка,
за залізничним переїздом,
а в Лепетисі батьківська домівка
біліє серед квітів, ніжних та барвистих.
І я також сумую за минулим,
в якому моя молодість пройшла,
яке до цього часу не забули,
а жага на життя не відійшла.
Укр. Росою вкрита
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100808823
Свидетельство о публикации №118100808823
Рецензии