Прощавай, літечко квіткове.
Вже править осені пора.-
Ігонить лист жовто-червоний,
В куточки нашого двора.
Сердитий вітер дише в спину.
Штовхає він, немов човна,
Який блукае в морі синім,-
Що без вітрил і без керма.
Може, він хоче нам сказати,
Що - незабаром вже зима.
А це тобі,- не рідна мати,
Щоб в теплі пестила вона.
Вона - розкидає довкола
Свої, пухняні килими ,-
Буде в мереживах діброва, -
Та не зігріємось там - ми.
То, - будемо літечка чекати,
Воно, - як мамине тепло.-
Уміє - щиро зігрівати,
І дарувати - всім добро!
Прощавай, л течко кв ткове
© Copyright: Вера Ена-Сысоева, 2018
Свидетельство о публикации №118100708566
Свидетельство о публикации №118100708566
Рецензии