П ятипсалм

                З любові
             «Коли мовчиш — мовчи з любові,
              Коли говориш — говори з любові,
              Коли виправляєш — виправляй з любові,
             Коли вибачаєш — вибачай з любові.
                Май завжди
                в глибині серця
                корінь любові:
             з того кореня виростуть
             тільки добрі
             справи».
                (Св. Августин)

    П’ЯТИПСАЛМІЄ

1

Пророчу заповідь завіту,
Саму духовну і сердечну простоту
Сприйняв мій слух,
Що не від цього світу:
«Любіте всіх,
Не ображайте Божу повноту».
Прийме пророк, раз Богові так треба,—
Пролити інше, ніж допіру лляв...
Що починається віднині нове небо,
І так прийде нова земля.
Приймеш масштаб —
прийнявши висоту.

Не любиш всіх — не ображайсь на себе:
Все є в наступному ( нові земля і небо):
«Не ображайте Божу повноту».
Послухайте себе на чистоту. Начистоту:
Що лишнім є надалі й тут? —
«Любіте всіх. Не ображайте Божу повноту».


2

Задумаймось: чому всі люди тьми
Не люблять так духовнії Псалми?..
Чому їх так вогонь Небес пече?
Чому кидають погляд за плече?
Чому їх розбира невчасний сміх?
Тому, що ми ще мало любим їх...
За їх плечем, узявши за плече,
Осики тіло
весело тече...

І от стають, і все одним кілком,
І падають природно
за містком...
У кого ж запада нечутний сміх —
При цім Божественнім «Любіте всіх...»?


3

Хвала Тобі, Всевишній, за нас разом!
Не падаймо у тьму
підряд два рази:
Так тричі падальник із гірних —
раб в пітьми;
Святі волають: «Хто —
якщо не ми?»

За всіх! І хто б хулив їх — і затих,
Аби вільніш дихнуло
серце у святих...
Всяк має з Богом бути —
де він є,
На  своїм місці, й так —
як Він дає.
Усі почують істину просту:
«Не ображайте Божу повноту».
І — простоту. Любіте всіх.


4

Славлю Творця і творіння
між двома трубами:
Виліз з одної, до іншої — рано ще,
й встиг
Славу до вишніх очес проспівати мій стих!
Перш, ніж мільйони
скоро впокояться трупами...
Слава, наш Творче,
за найперший,
бо чистий, мій вдих!
Славлю — за видих живого з живих,
бо все купа...
Я задихнусь, схоже! Чистим — возсяє мій стих!
Славою Божою ще неготових
застукавши!..

Слава Тобі, що набуглив мене догори!
Й тягнеш усіх, мов курчат
із осмердь шкаралущі,
Слава! що Духа даєш невсипущим!
За всеєдин до безсмертя прорив!
Слава Тобі!
 
5

Слово, Христе, тепер можна й до гною.
Слава Тобі, аще я розпочав із слов’ян.
Слово, Христе! я незмінно милуюсь Тобою!..
Сонце у Дух — з-за життя довикочую я!
Хто і смиренником
і святообурливцем —
та більше раю
Прагнув одного: виконувать Волю Твою.
Як Ти стерпів витикальність мою... я не знаю.

Слава Тобі — на вітрах вже — пророчо стою.
Дав мені частку з Тобою просту:
Любіте всіх: не ображайте Божу повноту...

1996