Осінь... За північ вже... Хмиз десь курить...
В лагідний спокій закутане місто,
Під колискову терпку падолисту,
Солодко і вмиротворено спить.
Темно. За вікнами лиш де-не-де,
Під абажурами вогники тліють,
І ліхтарі в кронах кленів жовтіють,
Мляво розсіюють світло руде.
Вітер, проснувшись на кілька секунд,
Здує з асфальту зі скрежетом листя
(Ніби готує мольберн живописцям!).
Вздовж тротуару весь в золоті ґрунт...
А угорі, як розгорнутий сон,
Диво пливе через небо жовтневе:
Зорі летять і летять за дерева,
Наче салюти нам шле Оріон.
Хочеш? Давай побредемо удвох
(Ноги - по кісточки у кучугурах!).
Може в осінню цю ніч все похмуре
Спалить у нас зорепадами Бог...
Подруге или В осеннюю ночь
© Copyright: Светлана Касянчик, 2018
Свидетельство о публикации №118100703908
Свидетельство о публикации №118100703908
Рецензии