Анна Кантелинен. Не буди. Рус. Бел
я ненавижу рассветы
душ контрастный из призрачных, пристальных глаз
натянуть нужно рань точно рваные кеды
и улыбку шнурком подвязать в сотый раз
не буди
ты же знаешь, мир едок спросонья
измождённостью тел рассмеётся бульвар
на нём все как один, а один это понял
и мешает цейтнотовой ложкой кошмар
не буди меня
я в свете дня неживая
точно вяленый ватный аморфистый труп
и пытаюсь вписаться, его отвергая
в этот мир фэйсконтроля систем, в этот клуб
не буди
я проснусь обязательно в тёплом
угасающем танце остатка минут
когда тени в усталости вянут и блёкнут
когда все уже спят, лишь спокойно мне тут
Не будзі
не будзі мяне
я ненавіджу світанкі
душ кантрасны з прывідных, пільных вачэй, фраз
нацягнуць трэба рань сапраўды рваныя кеды
і ўсмешку шнурком падвязаць у соты раз
не будзі
ты ж ведаеш, свет есць спрасоння
змардаванасцю целаў засмяецца бульвар
на ім усё як адзін, а адзін гэта зразумеў
і замінае цейтнотавай лыжкай кашмар
не будзі мяне
я ў святле дня нежывая
сапраўды вялены ватовы аморфісты труп
і спрабую ўпісацца, яго адспрэчваючы
ў гэты свет фэйскантроля сістэм, у гэты клуб
не будзі
я прачнуся абавязкова ў цёплым
які дагасае танцы рэшткі хвілін
калі цені ў стомленасці вянуць і блякнуць
калі ўсё ўжо спяць, толькі спакойна мне тут, блін.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №118100701467