Я малюю тебе, як художник, із ночі до рання.
Синьооким дощем я у вікна постукаю тихо.
А навколо осіннє весільне, здається, убрання
І від нього земля захолола і втомлено диха.
Я малюю тебе на парканах, асфальті і стелі.
Ти не чуєш мої обережні невпевнені кроки.
Я малюю тебе аквареллю, лише акварелллю,
бо її кольори як кохання і небо глибокі...
І додолу нехай осипається листя останнє.
Перехожий на мить у мої задивляється очі.
А на вулиці, там, де колись танцювало кохання,
нам з тобою вітри таємниці віршами шепочуть.
Акварелі мої найніжніші проллються на місто,
як барвисті дощі, що ніколи не бачили досі.
Я малюю тебе по коліна у жовтому листі,
що лягає до ніг, безнадійно закохане в осінь...
я малюю тебе
© Copyright: Алена Васильченко, 2018
Свидетельство о публикации №118100609584
Свидетельство о публикации №118100609584
Рецензии