Вкрий мене рідна...
Не ковдрою - небом...
Я на відході, й шукаю тепла...
Може, воно мені зовсім не треба,
але ж...якби ти дістати змогла...
Пальці тремтять...
Захололи долоні...
Очі ще бачать, та точно не все...
Кров стугонить у посрібреній скроні,
буцім останні новини несе.
Подих щезає, мов осені мряка,
й жовтню ледь чутно щось з Фреді співа...
Губи із жагою рим вурдалака
в Слові знаходять забуті слова.
Тихо...
Світанок щезає в зіницях...
Квітка зів’яла в холодних руках...
Вкрий мене, рідна!..
Набатом з дзвіниці...
Тим, що любов залишає в віках...
Окрема думка про шанси на життя
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118100605754
Свидетельство о публикации №118100605754
Рецензии
