Якось вранці, мабуть з степу
до нас у двір забрьохав вепр,
весь в багнюці та в полові
в неспиятливій умові.
Розлігся в нас серед двору
в дощову осінню пору,
у калачик весь скрутився
і не видно навіть рильця.
То хрипить, а то мичить,
а то, навіть верещить,
а інколи як з людини
слово матерне полине.
То ж мій батько придивився,
та від нього відсахнувся,
йому здалось, то не вепр,
а сусід, сусідки свекор.
Укр. Вепр
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100603709
Свидетельство о публикации №118100603709
Рецензии