На березі Висуні, побачив очі сині,
вони були, мов квіти польові,
вони були вразливі у дівчини гордині
мов валильки у житі навесні.
Пройшли роки, а васлильки ще сині,
і жито стало жовте та стерня,
а в мене згодом, стали білі скроні,
і зникла в мене молодість моя.
Хотів би, ще раз глянути на очі -
чи залишилися у них ще васильки,
та тільки вони зараз не дівочі
та ніби голубіші за роки.
Давно не бачив я на полі жито,
не бачу, як квітують васильки,
та тільки мною очі не забуті,
та лободою вкрилися с тежки.
На берез1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100506633
Свидетельство о публикации №118100506633
Рецензии