І розумієш раптом, що вона
була не та, ким ти її намріяв:
класичні коси і класичні вії –
твоя уява і твоя вина.
Намріяв все – людину і весну,
прощав усе – фантазії й капризи,
ліпив з буденних – досконалі риси,
і створював – на цілий світ одну...
І прагнув мрію, і плекав щодня,
та раптом схаменувся – від почутих
слів, що за мить примушують забути
любов, як мрію ту, що – западня...
I розумiеш раптом, що вона була не та
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118100300578
Свидетельство о публикации №118100300578
Рецензии
Можливо мріяти не варто взагалі?
Не мріяти ні вдень , ні серед ночі.
Не уявлять чарівних рис дівочіх,
Таких, що не існує на землі...
А може не бажати нам кохання ?
І звечора не мріяти про ранок,
Про каву й поцілунки на сніданок,
Про посмішки й обійми на прощання...
Можливо мрія- це велика мука:
Шукати ідеал і не знаходить?
Та мислити інакше не виходить.
Життя безмрійне -то складна наука...
Наталья Бурлай 10.10.2018 15:39 • Заявить о нарушении
Не мріяти ні вдень , ні серед ночі.
Не уявлять чарівних рис дівочіх,
Таких, що не існує на землі...
А може не бажати нам кохання ?
І звечора не мріяти про ранок,
Про каву й поцілунки на сніданок,
Про посмішки й обійми на прощання...
Можливо мрія- це велика мука:
Шукати ідеал і не знаходить?
Та мислити інакше не виходить.
Життя безмрійне -то складна наука...
Наталья Бурлай 10.10.2018 15:39 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.