Осиротіла гребля без води,
засохли біля неї старі верби,
і Саша Ненька не жене вже череди,
і літи на ставку не ліплять баби.
На тім ставку не чути вже гусей,
качки давно у вирій відлетіли.
стоять пусті розвалля без людей
які з качками відлетіти не зуміли.
Із сумом я дивлюся на цю греблю,
на рідний край, який вже так змінився,
на ті розвалини , з яких люди померли
і гідного життя не домоглися.
Від тих часів з розвалення Союзу
село змінилося, немов після війни,
одні кульбаби залишилися на лузі
і вітер дихає з другої сторони.
Укр. Не чути
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100302840
Свидетельство о публикации №118100302840
Рецензии