Душа роздирається і серце ниє,
А дощ все січе по розбитому житті,
Я звикла до болю, рукою книгу закрию,
Всі фото спалю, сама згорю в почутті.
А всі почуття то лиш іржаві цвяхи,
Які впивались безпощадно у серце,
І причиною цьому уже не я і не ти,
І не те колись мною розбите люстерце.
Чи то пройшла любов чи стало сумно,
А може просто набридло так жити,
Перестало у домі давно бути людно,
Перестало серце палко і сліпо любити.
Та чому так у цьому безглуздому світі буває,
Ти віддаєш щодень безкорисно всього себе,
А тебе не чують, не бачать, навіть не помічають,
Може кохання заплуталось, або ж просто сліпе.
Чи може така доля стала несправедлива,
Або я насправді лиш помилка природи,
І колись думки що я така одна, особлива,
Всього лиш вигадка...надумані епізоди...
Я-епiзод
© Copyright: Марианна Медзинская, 2018
Свидетельство о публикации №118100208349
Свидетельство о публикации №118100208349
Рецензии