Я вчора чув і вчора бачив,
що кормчий з ящика торочив,
що скоро нас весь світ побаче,
а в мене серце знову плаче.
Ні, не радіє, воно - плаче,
від того, що народ наш баче,
що у людей по всій Вкраїні
пусті двори, пусті кишені.
І не потрібні їм ті візи,
коли в руках пусті валізи
і не потрібна їм Європа,
коли позаду світить тіла.
Хто нам дозволе йти в Європу,
ви не побачите нівроку,
на тих шість доларів на місяць
які нам з пенсії приносять.
За четверть віку без провини
пограбували Україну,
а зараз пнуться до Європи
магнати, прихвостні. сатрапи.
А для простих пенсіонерів
зачинені туди всі двері,
коли ж відчинять, загалом
лежатимуть всі за селом.
За селом
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100207562
Свидетельство о публикации №118100207562
Рецензии