За селом дорога, в"ється ніби стрічка,
а за нею поле - тягнеться ло річки,
Вийду я у поле, по росі пройдуся
на жовті кульбаби, зранку подивлюся.
Поле, моє поле,все в жовтих кульбабах,
ховається в низині в зелених левадах,
оживає зранку вся жива природа,
ніби перед шлюбом, неповторна врода.
Я з нею здружився, ніби поріднився,
чи то може знову мені сон приснився,
що у тому полі всі зайці зібрались
і, як хлопці п"яні, весь час веселились.
До р1чки
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100207234
Свидетельство о публикации №118100207234
Рецензии