вхарист я

    Євхаристія
    Поема


                Скарбу серця — Ісусу Христу
                і Діві Марії — присвячується


1

ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!
І ЗРАНКУ! Й ВДЕНЬ!
ЩО ВЧЕПИТЬ СМИСЛУ —
СТАЄ СЛУХОМ
СЕРЕЖКИ ДНЮ — ЛІЩИНОЮ У ВУХО —
І так грайливо обважає
як вічність — в Церкві
що одна —
це слово має

бо введена до Неба раю!

що не вмира
Бог не вмира в ній!
ні час новий
ані прадавній
Христом пронизаний
і навіть раввин
не судить час
бо як
ану зависла
брунька з очима
Втілення — і смислу!..



Дзень! Дзень! —
у сонці день
все —
благодарствуй!
Линь — радістю!
ще й повнотою Царства!!


2

Мова любові істину кохає


Чом птаха легша
             тин перелітає
Свобода крил і легшає —
               і розквітає...
А там за тином
                закосичились гаї!
так неторканних
                не чіпають — нічиї
свобода Божа —
                і оспівують її!!


Весна! Веселі Твої вівтарі
Щебече світ — і легкокрилий рій,
Жага, жага!
і в травах — і вгорі


Щоб чистим серцем
неборонно жить
слово Христа любить
і Євхаристію служить

Серця зігріть!


3

Люблю
люблю
люблю я душі —
коли осяяний
грядущим!


4

Бо — любить Бог!
Де виростають кучери
                де пудри —
я подвиг маю
бо це пробилась
Божа мудрість!


Може, на мене — регіт з гаю!
Яка продажа?
Це зирить Бог —
чи я здіймаюсь —
чи я серцям уважний?!
Чи то колажі?


Вони — це швидкість!
Люблю я душі —
коли осяяний
цей день
грядущим:
Бог — швидкий
і встигає
і не душить


5

Весна! Веселі Твої вівтарі
і легкий рій
це сонце —
о, жага!
І Боже в травах — і вгорі
і вереск!
Боже, Тв’еї слави вівтарі!!...



Й все судиться,
усяка мить, —
у світлі Твого Царства,
 
І в світлі мить
Богом серця щемить!


І дихає! Ще й живоблагодарствує!!


Прокинулись! — аж день зігрівсь.


О Євхаристіє!
що було в зляці —
велике і мале
мале й велике
не запітнілось —
не в самоізоляції
не що земне —
й не що вгорі:
в Христі прогрів!



А все — як пробачання,
мов йде у Небеса —
у слів вбачаннях!..
І відпускання!
Любов
(як є без зла).


В Тройці Любов.
Й перемогла!

09.03.2016