Тихий ранок спліта мої руки,
щоби ніц не писали про світ,
замаскований в сутінків глюки
й абсолютно безглуздий ретвіт
про малюнки далекого сонця,
що під вечір мене зігріва
різнобарв‘ям на темнім віконці,
де надія на вечір жива.
Хтось незнаний захоче за обрій,
і в осінні обійми впаде,
щоб прокинутись в римі недобрій
там, де сенси ще є де-не-де.
На звичайній стежині додому
сірий морок злякає весну,
за якою в обличчях знайомих
ти знайдеш неповторну одну.
І розхристане щастя недолі
відповість на мільйони питань
про кохання, що змінює ролі
для обрядів священних заклань..:)
Рiзкi рухи
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118100202482
Свидетельство о публикации №118100202482
Рецензии