Стоїть занедбана хатина,
немов покинута дитина,
стоїть без вікон та дверей,
перекосилась без людей.
Стоїть одна в кінці села,
неначе там війна пройшла,
а поруч з нею, теж не кращі
в яких жили колись трудящі.
Коли дивлюсь на ці хатини,
одні лишилися руїни,
давно покінчили з війною,
а сеце облилося кров"ю.
Щемить, болить за все, що бачу,
а хто ж за це, нам так віддячив ?
Що ніби всі глухі й німі,
і всі неначе не земні.
Укр. Серце облилося
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100109957
Свидетельство о публикации №118100109957
Рецензии