Я інколи читаю ці вірші,
які ще молодим колись писав,
немає тих подруг. товаришів
з якими в танцях черевики протирав.
А як там весело тоді нам всім було,
там, де жорстке бетонне коло,
все навкруги буяло та цвіло,
а ми в останній клас ходили в школу.
Нас видивлялись вечорами вчителі,
щоб на лінійці все про нас розповідати,
звичайно, ми були вже не малі
і нам як і усім кортіло танцювати.
А я, роками тими й досі ще живу,
та з тими спогадами про минулий час,
немов весь час по течії пливу,
допоки мій вогонь у серці не погас.
Укр. Ц1 в1рш1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100109132
Свидетельство о публикации №118100109132
Рецензии