Навiжена вечеря Ноу Эндван вольный перевод с украи

http://www.stihi.ru/2018/07/16/5177


Вольный перевод:

По краю пропасти, скалы рукой касаясь, сбивая камни, я увидел грот.
Свеча горела, жаром расплавляясь, и стол стоял с остатками щедрот.
А сон - дурман моих воспоминаний терзал и мучил, раны бередя.
От пепла лет - след разочарований и черри – отголосок сентября.

Я снова брежу, жар сулит виденья: морские волны бьются на стене.
То лишь стена, то жалкий мел забвенья в моих висках, в застывшей седине.
Допью до дна огонь воспоминаний, и зверь во мне издаст предсмертный рык,
Как вепрь несет младенца на закланье, так я лишусь страданий неземных.



Впритул провалля, де навпомацки вела омана в нашорошені печери.
Здавалось байдуже, та крихти край стола розігрівали спогади знічев'я.
Cон до нестями збуджував, палав, змітав останки навіженої вечері.
Вітрець роздмухував недопалки-літа, котив суниці, помідори-чері.

Шалений нежить, жар, примарилось мені: пірнає в хвилі пустотливий промінь.
Знов б’юся в море, замуроване в стіні, і крейда сипле паморозь на скроні.
І сповідь криком божевільним промовля, і випиває спомин доостанку.
В подолі жах несе потвору-немовля, наосліп постріл - страта на світанку.