Слава Иванов. В мой дом постучали - на рус-укр

В МОЙ ДОМ ПОСТУЧАЛИ
Слава Иванов

http://www.stihi.ru/avtor/slava9 , http://www.stihi.ru/2015/02/03/12284


            Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


================================= В МОЙ ДОМ ПОСТУЧАЛИ
================================= Слава Иванов

================================= В мой дом постучали. Сказал я: «Войдите».
================================= Старик на пороге - в лохмотья одетый.
================================= - Ты кто? – говорю.
================================= - Я твой ангел-хранитель.
================================= Я слыхивал много про все твои беды.

================================= - Проваливай к черту! Плевать, что ты босый!
================================= Я не подаю ни на хлеб, ни на воду!
================================= А он мне в ответ: «Да, вернется, не бойся,
================================= Сама прибежит, не пройдет и полгода».

================================= Я замер, кольнуло у левого бока:
================================= «Откуда ты знаешь об этом, убогий?»
================================= А он подмигнул мне: «Убогий – от Бога!
================================= А Богу известны все наши дороги.

================================= Ты матери чаще звонил бы, а то ведь,
================================= Она до весны не дотянет двух суток.
================================= И надо бы как-то отца подготовить
================================= К тому, чтобы он не лишился рассудка.

================================= Впервые в коленях почувствовал дрожь я,
================================= Схватил старика за грудки, обезумев.
================================= «Нельзя изменить, есть на все воля Божья», -
================================= Хрипел он чуть слышно сквозь черные зубы.

================================= Я сел у камина, налил ему выпить
================================= И хлеб покромсал и кусок буженины.
================================= Он ел, не спеша, а потом руки вытер
================================= О черные с блеском от грязи штанины.

================================= И вышел за дверь, но я вслед ему крикнул:
================================= «Я думал, что ангелов делают белых!
================================= И, если ты ангел, то где твои крылья?»
================================= Старик усмехнулся: «Я отдал тебе их».

================================= http://www.stihi.ru/2015/02/03/12284


===========
Ангел
============
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

У дім хтось постукав. «Хто рветься в обитель?»…
Старик на порозі – страшезні лахміття.
––  Ти хто?  –  запитав.
––  Я твій ангел-хранитель.
Багато чував про твої всі жахіття.

– Плювати, що босий! Провалюй до біса!
Подати не можу, облиш, от морока!
А він: «Поверне'ться, не плач і не бійся,
Сама прибіжить, не мине і півроку.

Завме'р  я, кольнуло близь лівого боку:
«І звідки ти знаєш про все це, убогий?»
А він: «Так, убогий – і дякую Богу!
Бо Богу відомі всі наші дороги.

Дзвонив би до мами частіше… бо мати…
Вона до весни не дотягне, затужить. 
Ще батька слід я'кось підготувати,
Бо він збожеволіти може, мій друже».

Відчув я: здригнулась клітиночка кожна, –
За гру'дки схопив, був знервовано-грубим.
«Змінити не можна, на все воля Божа» –
Хрипів дідуган крізь просмалені зуби.

Я сів близь каміна – налив, щоб дід випив,
Дав хліба, і навіть шматок буженини.
Він, мовчки все з’ївши, лише руки витер
Об чорно-блискучі від бруду штанини

Та вийшов за двері – я вслід злісно крикнув:
«Я думав, що роблять всіх янголів білих!
Якщо ти є ангел, то де ділись крила?»
Старий посміхнувся: «Віддав я тобі їх»

***
Николай Сысойлов,
29.09.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета (в центре Слава Иванов)

============

С ударениями
===========
А'нгел
============
(перевод на украи'нский: Николай Сысо'йлов)

***

У дім хтось посту'кав. «Хто рве'ться в оби'тель?»…
Стари'к на поро'зі – страше'зні лахмі'ття.
––  Ти хто?  –  запита'в.
––  Я твій а'нгел-храни'тель.
Бага'то чува'в про твої' всі жахі'ття.

– Плюва'ти, що бо'сий! Прова'люй до бі'са!
Пода'ти не мо'жу, обли'ш, от моро'ка!
А він: «Поверне'ться, не плач і не бі'йся,
Сама' прибіжи'ть, не мине' і півро'ку.

Завме'р  я, кольну'ло близь ліво'го бо'ку:
«І зві'дки ти зна'єш про все це, убо'гий?»
А він: «Так, убо'гий – і дя'кую Бо'гу!
Бо Бо'гу відо'мі всі на'ші доро'ги.

Дзвони'в би до ма'ми часті'ше… бо ма'ти…
Вона' до весни' не дотя'гне, зату'жить. 
Ще ба'тька слід я'кось підготува'ти,
Бо він збожево'літи мо'же, мій дру'же».

Відчу'в я: здригну'лась кліти'ночка ко'жна, –
За гру'дки схопи'в, був знерво'вано-гру'бим.
«Зміни'ти не мо'жна, на все во'ля Бо'жа» –
Хрипі'в дідуга'н крізь просма'лені зу'би.

Я сів близь камі'на – нали'в, щоб дід ви'пив,
Дав хлі'ба, і на'віть шмато'к бужени'ни.
Він, мо'вчки все з’ї'вши, лише' ру'ки ви'тер
Об чо'рно-блиску'чі від бру'ду штани'ни

Та ви'йшов за две'рі – я вслід злі'сно кри'кнув:
«Я ду'мав, що ро'блять всіх я'нголів бі'лих!
Якщо' ти є а'нгел, то де ді'лись кри'ла?»
Стари'й посміхну'вся: «Відда'в я тобі' їх»

***
Николай Сысойлов,
29.09.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета (в центре Слава Иванов)