Как рассказать тебе про грусть...

Ну як тобі розповісти про сум?
Про те, що час стирає, мовчки, згадки.
І фото лиш – минулого нотатки,
Їх ожива, як електричний струм.

Мов біжимо зі старту і в кінець,
Самі собі вигадуючи цілі,
Від втоми витираєм піт на тілі,
Не чуючи порад своїх сердець.

Про те, що в натовпі тебе не раз шука,
Чудово знаючи, що там тебе не має…
Та серцю байдуже, - в уяві обіймає
І до руки твоєї тягнеться рука.

Як хочеться з тобою пліч-о-пліч
Ходити за харчами, як раніше…
Щоб у серцях повідкривались ніші,
І у кав’ярні  щоб застала ніч.

Я так давно тебе не обіймав!
І подих твій так хочеться почути…
Запам’ятати, тільки б не забути…
Я б тебе, знову, Шурічком назвав.

Я вдячний долі за любов твою,
Повір, не раз схиляюся в журбі,
І ту любов, що не додав тобі,
Ілюшеньці малому віддаю.

Бува в часи, що на душі щимить,
Здається, серед холоду людей,
Ось-ось кохання вирветься з грудей,
До мого Шурічка стрілою полетить.

Хай Бог тебе, мій синку,  береже!
Прошу, у всьому, хай  допомагає!
І доля твоя лиха хай не знає,
Щоб всі бажання   збулися уже!

Пишаюся тобою, сину мій!
Бажаю тобі щастя і наснаги!
Щоб недруги свої  зламали шпаги,
Щоб ми з тобою здибались хутчій!




16.02.2017