Пяшчоту вышываю па канве. Мирослава Стулькивская

Пяшчоту вышываю па канве,
З рамонкавых пялёсткаў лета звіта,
Пад шэпт дажджу, што слёзы лье па мне,
Пад птушак спеў, святло праменіць нітак.

Як дожджык з промнікам гулліва так,
Вясёлку выгінаючы дугою,
Дашлюць шчымлівага кахання знак -
Дзівуемся на неба мы з табою.

Я гладдзю вышываю па канве
З аблокаў. Маё шчасце дзесь блукае,
А смутак, што за хвалямі пабег,
То песціць пачуццё, то замаўкае.

27.09.2018   Ядвіга Доўнар(Кур'яновіч)


Арыгінал:
http://www.stihi.ru/2016/11/25/454

Я нiжнiсть вишиваю по канвi
***************************

Мирослава Стулькивская

Я ніжність вишиваю  по канві,
Зібравши із пелюсток літо чисте,
Під дощик, що заплаче по мені,
Під спів пташок, із ниток променистих.

Коли проміння грає із дощем,
Веселку вигинаючи дугою,
Кохання посилає тихий щем -
У небо ми вдивляємось з тобою.

Я гладдю вишиваю по канві
 З хмаринок. Моє щастя десь блукає.
А смуток вже за хвилями побіг,
То ніжністю здійметься, то змовкає.