Пэрши порывы любви
Жыття нэ давалы,а снылысь мэни,
Я чэкав побачэння Кожнои ночи,
Днэм зустричая горив як в вогни.
Я так кохав,що забув всих на свити,
Щытав,що вогнык лыш там на бугри
И очи ии як всий зэмли квиты
Чарувалы в ранкови зори.
По цьому поцилункы ии нэ забуду!
До сього часу воны на яву.
Щытаю жыття довив до заблуду,
Забув писни соловэйка в саду.
Горила душа и рвалося сэрцэ.
Казалось мэни:нэ доступна скала,
Алэ душу мою посыпалы пэрцэм:
Я раптом забув хто для мэнэ вона!
Свидетельство о публикации №118092707060