Нічого, що лице зчорніло від років,
Що зморшки, ніби та рілля у полі,
Що вже життя віднесено в архів,
Що руки опустилися поволі.
Що блиск очей крізь скельця окуляр
Уже не видно, і тепла не чути.
Що скоро випишуть останній формуляр
З бажанням відписатись і забути.
Я, вкотре, як раніше, обійму
(І, мовчки, мов в дитинстві, притулюся)
Ту саму рідну, миленьку саму, -
І прошепчу: «…мамусечко, мамуся…».
Кохаю до нестями ! Знову й знов
Сторінки пам’яті гортать не перестану…
Хай кожну мить спалахує любов
До тебе моя матінко кохана!
24.09.2018
В день рождения мамы
© Copyright: Александр Корицкий, 2018
Свидетельство о публикации №118092701513
Свидетельство о публикации №118092701513
Рецензии
