Все так, як треба, чи, може, ні,
Летять нестримно внікуди дні,
Ми в полоні у долі.
Незвідане є у висоти,
Куди подітись від самоти,
Від нестерпної болі.
Приспів:
Наскрізь пронизує біль,
Наскрізь, і точно у ціль
Стріляє навиліт
У душі безсилі.
Наскрізь щемить, наче сіль,
І скрізь, і ми звідусіль
Тримаєм вітрила,
Хоч зламані крила.
Все так, як треба, усе, як є,
Чуже життя це, хоча й своє,
Відчуття у безвихідь.
Кохання душу потрохи п'є,
Час то лікує, то знову б'є,
Та ми знайдемо вихід.
Наскрiзь
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2018
Свидетельство о публикации №118092604822
Свидетельство о публикации №118092604822
Рецензии