Десь далеко-далеко осінь також панує,
Сипле з неба додолу непрозорим дощем,
Серед вулиць знайомих, жовтим листям чарує,
І про літо минуле нам нагадує ще.
Там далеко-далеко, ще всміхається сонце,
Моя ненька кохана про мене памята,
І щодня погляда у маленьке віконце:
Ніби в гості чека, незважа на літа.
Я так хочу туди, в одну мить, повернутись,
Що би знову побачити маму рідненьку,
До спрацьованих рук, як колись, доторкнутись,
У дитинство своє промайнути швиденько.
За все дякую їй, від дитинства самого!
І в коліна, сьогодні, вклоняюсь низенько.
І прошу, і молю, і благаю у Бога:
Щоб ще многі літа її стука серденько.
Хай ще рік не один я дзвінки її чую!
Голос милий дзвенить і бентежить так само…
Обіймаю тебе. Обіймаю, цілую…
З Днем народження мамо! З Днем народження, мамо!
18.09.2016
Десь далеко-далеко...
© Copyright: Александр Корицкий, 2018
Свидетельство о публикации №118092603680
Свидетельство о публикации №118092603680
Рецензии
