Тiнь дитинства
Тягар у віка нелегкий –
Неначе гиря тисне.
Від спеки прожитих років
Пірнаю в тінь дитинства.
Лиш мати зробить оту тінь
Долонями, як листям.
І, як в минулому житті,
Все стане світлим, чистим –
Бо вернеться дитинства мить,
Мов журавлиним клином.
І сива голова лежить
У мами на колінах.
Зітхнувши, мати розповість, -
Немов забуту казку, -
Як малюком мене колись
Водила в храм на Паску.
Звучать у сні уривки фраз,
І дзвін церковний тоне…
Дитинства тінь спада на нас
Від рідної долоні.
25.09.2018 р.
© Copyright: Анатолий Потиенко, 2018
Свидетельство о публикации №118092601970
Свидетельство о публикации №118092601970
Рецензии
Растревожили душу до слез... Удачи Вам, а мамочке еще пожить, сколько Бог даст...Понравилось!!!
Лариса Геращенко 15.03.2019 10:58 • Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 15.03.2019 10:58 • Заявить о нарушении
Благодарю Вас за трогательную рецензию, за добрые пожелания! А маме месяц назад исполнилось 96!!!
Всех Вам благ
Анатолий Потиенко 17.03.2019 20:24 Заявить о нарушении
Всех Вам благ
Анатолий Потиенко 17.03.2019 20:24 Заявить о нарушении