Нина Плаксина. Максимилиану Волошину - на рус-укр

МАКСИМИЛИАНУ ВОЛОШИНУ
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina ,  http://www.stihi.ru/2012/05/24/9973

          28 мая 1877 года   родился Максимилиан  Александрович Волошин.
С 1893 жил в Крыму. В 1924 году из своего дома сделал Дом творчества, который завещал Союзу писателей. Теперь эта точка, Коктебель,  известна всем писателям и поэтам мира.
          Скончался Волошин 11 августа 1932 года в Коктебеле, где и похоронен (на вершине горы Кучук-Енишар), согласно завещанию.
          29  августа 2013  года, поэты, участники фестиваля "Славянские  традиции",
посетили  Волошинский  музей  в  посёлке  Коктебель, где провели Литературные  чтения.


        Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


======================================= МАКСИМИЛИАНУ ВОЛОШИНУ
======================================= Нина Плаксина

=======================================     Авторский эпиграф:
=======================================          «Сияла в лучах, как невеста,
=======================================          В "День Духов" земля.
=======================================                Породила
=======================================          Хранителя, Гения места;
=======================================          Великой душой наградила»..
               
======================================= Волошин, владыка гривастый,
======================================= Ты словно загадочный ПАН,
======================================= Которому тайны подвластны
======================================= И дар покровителя дан.

======================================= В тебе, покоритель эола,
======================================= Твоя доброта вперехлест
======================================= С подвижническим ореолом,
======================================= С открытой душой во весь рост.

======================================= Где злоба тебя стерегла,
======================================= Ты блеском ума, интеллектом
======================================= Такие создал берега,
======================================= Что стали культурным проспектом.

======================================= Среди бесноватого пира
======================================= Не дал распылиться талантам,
======================================= Для лиры духовного мира
======================================= Ты стал и отцом, и Атлантом:

======================================= Размыкаться не' дал по свету,
======================================= Лелеял, спасал не однажды
======================================= Сокрытого ангела в каждом.
======================================= Волошин, забвения нету:

======================================= Тобой Коктебель презентован –
======================================= Вселенской любви ипостась –
======================================= И жребий царить уготован:
======================================= В искусстве – крылатая власть.

======================================= И час твой, Волошин, настал:
======================================= Во многообразии ликов,
======================================= Среди эрудитов великих
======================================= Ты, впрямь, словно Лазарь, восстал.

======================================= http://www.stihi.ru/2012/05/24/9973


================
Коктебельський Еол
====================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

 ***
               Авторський епіграф:
                «У сяйві небесного Лику
                Земля – на святий «Духів-День» –
                Явила нам Генія віку,
                Хранителя Божих ідей»…

Волошин, гривастий і ладний,
Тримав ніби вдачу за хвіст –
Він знав, що всі чари підвладні,
Бо мав покровительський хист.

Він був Коктебельським Еолом,*
Причалом духовних причасть.
Подвижницький дар – ореолом
Сіяє ще й досі крізь час.*

Усіх покоряв інтелектом,
Відкритістю, щирістю дружб.
Він був «поетичним проспектом»
Та «храмом» просвітлення душ.

Скільком поетичним талантам
Розкрив, як дістатись вершин.
Він був Кара-Дагським Атлантом,*
Бо небо тримав у душі.

Казав, що натхненням, рятунком,
Є море, вершин вічний шарм… –
І вибрав  останнім притулком
Вершину Кучук-Єнишар.

Так вірив, що час той настане,
Коли поверне'ться він знов.
Віват, поетичний титане,
Вітчизна почула твій зов!

Так, зоряний час твій настав:
Засяявши, ніби кристал –
У різноманітті всіх ликів,
Значни'х і насправді великих –
Ти, Максе, мов Лазар, повстав.
Наві'ки!

------------
*Волошин М.О. у 1924 р. зі свого будинку зробив Будинок творчості, який заповідав Союзу письменників. Тепер ця точка, Коктебель, відома всім письменникам і поетам світу;
*Еол – у древньогрецькій міфології – самостійний владика вітрів, титан, родоначальник еолійців: хоча його функції близькі до божественних, у всіх міфах підкреслюється його походження від людей, тому він є напівбогом; є сказання про золоту арфу, струни якої звучать, коли Еол торкається до них, видихаючи вітер;
*у 1929 р. частина Кара-Дагської глиби відкололась, утворивши  знаменитий «профіль Волошина»

***
Николай Сысойлов,
24-25.09.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета (М.А.Волошин, его могила на горе Кучур-Енишар, карта и пейзажи Коктебеля; Эол)

================

С ударениями
================
Коктебе'льський Ео'л
====================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

 ***
               А'вторський епі'граф:
                «У ся'йві небе'сного Ли'ку
                Земля' – на святи'й «Ду'хів-День» –
                Яви'ла нам Ге'нія ві'ку,
                Храни'теля Бо'жих іде'й»…

Воло'шин, грива'стий і ла'дний,
Трима'в ні'би вда'чу за хвіст –
Він знав, що всі ча'ри підвла'дні,
Бо мав покрови'тельський хист.

Він був Коктебе'льським Ео'лом,*
Прича'лом духо'вних прича'сть.
Подви'жницький дар – орео'лом
Сія'є ще й до'сі крізь час.*

Усі'х покоря'в інтеле'ктом,
Відкри'тістю, щи'рістю дружб.
Він був «поети'чним проспе'ктом»
Та «хра'мом» просві'тлення душ.

Скілько'м пое'тичним тала'нтам
Розкри'в, як діста'тись верши'н.
Він був Ка'ра-Да'гським Атла'нтом,*
Бо не'бо трима'в у душі'.

Каза'в, що натхне'нням, ряту'нком,
Є мо'ре, верши'н ві'чний шарм… –
І ви'брав  оста'ннім приту'лком
Верши'ну Кучу'к-Єниша'р.

Так ві'рив, що час той наста'не,
Коли' поверне'ться він знов.
Віва'т, поети'чний тита'не,
Вітчи'зна почу'ла твій зов!

Так, зо'ряний час твій наста'в:
Зася'явши, ні'би криста'л –
У різномані'тті всіх ли'ків,
Значни'х і наспра'вді вели'ких –
Ти, Ма'ксе, мов Ла'зар, повста'в.
Наві'ки!

------------
*Воло'шин М.О. у 1924 р. зі свого' буди'нку зроби'в Буди'нок тво'рчості, яки'й заповіда'в Сою'зу письме'нників. Тепе'р ця то'чка, Коктебе'ль, відо'ма всім письме'нникам і пое'там сві'ту;
*Ео'л – у древньогре'цькій міфоло'гії – самості'йний влади'ка вітрі'в, тита'н, родонача'льник еолі'йців: хоча' його' фу'нкції близькі' до боже'ственних, у всіх мі'фах підкре'слюється його' похо'дження від люде'й, тому' він є напівбо'гом; є сказа'ння про золоту' а'рфу, стру'ни яко'ї звуча'ть, коли' Ео'л торка'ється до них, видиха'ючи ві'тер;
*у 1929 р. части'на Ка'ра-Да'гської гли'би відколо'лась, утвори'вши  знамени'тий «про'філь Воло'шина»

***
Николай Сысойлов,
24-25.09.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета (М.А.Волошин, его могила на горе Кучур-Енишар, карта и пейзажи Коктебеля; Эол)