Нина Плаксина. С грустинкой Коктебель - на рус-укр

С ГРУСТИНКОЙ КОКТЕБЕЛЬ
Нина Плаксина

http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina ,  http://www.stihi.ru/2011/11/19/8716


        Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


========================================= С ГРУСТИНКОЙ КОКТЕБЕЛЬ
========================================= Нина Плаксина

=========================================             Максимилиану Волошину

========================================= С грустинкой Коктебель – промок:
========================================= Дожди загородили лето,
========================================= Но светел каждый уголок
========================================= И дорог памятью поэта.

========================================= Сквозь призму лет его привет
========================================= Земля несла, боготворила,
========================================= И вот волошинский портрет
========================================= Сама природа сотворила:

========================================= Застыли контуры кудрей,
========================================= И поднят подбородок твёрдый.
========================================= А кто надёжней и мудрей,
========================================= Чем этот самородок гордый?

========================================= Во всём лежит его печать.
========================================= Тропинкой незаброшенной
========================================= Идём увидеть, помолчать
========================================= И подышать Волошиным.

========================================= http://www.stihi.ru/2011/11/19/8716


=============================
Над Коктебелем – йдуть дощі..
============================
(вольный перевод на украи'нский: Николай Сысо'йлов)

***
                Максиміліану Волошину

Над Коктебелем – йдуть дощі…
Хоч подавай кало'ші нам!
Та світить сонечко в душі,
Бо тут – краї' Волошина.
– А як же пляж? – спитав чудак –
І хто пове'рне гроші нам?...
– Поглянь, вели'чний Кара-Даг
Створив портрет Волошина!*

Яка краса – хоч вірш пиши!
І хай погода зморщена, –
Та йде просвітлення душі:
Це місце – рай Волошина.
Тут древність, врісши у пейзаж,
Віками припорошена…
Кучук-гора – стоїть, як страж.
А ось – тропа Волошина.

Усюди чути ніби зов,
Який звучить запрошенням…
І ми йдемо' на клич, – щоб знов
Зустрітися з Волошиним …
Щоб крізь роки' – та вир хурдель – 
Не мчати духом спрощеним…
Я ще приїду, Коктебель, –
Подихати Волошиним…

Приспів:

Коктебель, Коктебель,
Я кохаю тебе',
Навіть сірі дощі –
Не похмарять душі.
Ти – мов ра'ю модель,
Коктебель, Коктебель…
Так, Волошинський рай –
Коктебель, дивний край!
Від захоплення – драйв!*
Сонце, гімни заграй –
З хором ча'йкових зграй:
Коктебель, Коктебель,
Я кохаю тебе',
Ти – мій рай, так і знай,
Коктебель!

------------------
*у 1929 р. части'на Ка'ра-Да'гської гли'би відколо'лась, утвори'вши  знамени'тий «про'філь Воло'шина»;
*драйв (у сучасній музиці) – високий темп і напруга звучання

***
Николай Сысойлов,
25.09.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета (М.А.Волошин, его могила на горе Кучур-Енишар, пейзажи Коктебеля; у центрі – знаменитий Кара-Дагський «профіль Волошина»)

=========

С ударениями
=============================
Над Коктебе'лем – йдуть дощі'..
============================
(вольный перевод на украи'нский: Николай Сысо'йлов)

***
                Максиміліа'ну Воло'шину

Над Коктебе'лем – йдуть дощі'…
Хоч подава'й кало'ші нам!
Та сві'тить со'нечко в душі',
Бо тут – краї' Воло'шина.
– А як же пляж? – спита'в чуда'к – 
І хто пове'рне гро'ші нам?...
– Погля'нь, вели'чний Ка'ра-Даг
Створи'в портре'т Воло'шина!*

Яка' краса' – хоч вірш пиши'!
І хай пого'да змо'рщена, –
Та йде просві'тлення душі':
Це місце' – рай Воло'шина.
Тут дре'вність, врі'сши у пейза'ж,
Віка'ми припоро'шена…
Кучу'к-гора' – стої'ть, як страж.
А ось – тропа' Воло'шина.

Усю'ди чу'ти ні'би зов,
Яки'й звучи'ть запро'шенням…
І ми йдемо' на клич, – щоб знов
Зустрі'тися з Воло'шиним …
Щоб крізь роки' – та вир хурде'ль –   
Не мча'ти ду'хом спро'щеним…
Я ще приї'ду, Коктебе'ль, –
Поди'хати Воло'шиним…

При'спів:

Коктебе'ль, Коктебе'ль,
Я коха'ю тебе',
На'віть сі'рі дощі' –
Не похма'рять душі'. 
Ти – мов ра'ю моде'ль,
Коктебе'ль, Коктебе'ль…
Так, Воло'шинський рай –
Коктебе'ль, ди'вний край!
Від захо'плення – драйв!* 
Со'нце, гі'мни заграй –
З хо'ром ча'йкових зграй:
Коктебе'ль, Коктебе'ль,
Я коха'ю тебе',
Ти – мій рай, так і знай,
Коктебе'ль!

------------------
*у 1929 р. части'на Ка'ра-Да'гської гли'би відколо'лась, утвори'вши  знамени'тий «про'філь Воло'шина»;
*драйв (у сучасній музиці) – високий темп і напруга звучання

***
Николай Сысойлов,
25.09.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета (М.А.Волошин, его могила на горе Кучур-Енишар, пейзажи Коктебеля; у центрі – знаменитий Кара-Дагський «профіль Волошина»)