Осiннiй мiй Харкiв!

               
Ось, нарешті, із півночі холодом дмухає Осінь!
Жовте листя каштанів та кленів жене по Сумський.
А фонтан біля Опери вітром розпилює й досі,
А такий, що навпроти, до неба високий й стрімкий.

Моя лава у сквері, де струмінь спадає дзеркальний.
Цей високий фонтан, він ліворуч від мене шумить.
Може, день для прогулянки і не такий ідеальний.
Але я з насолодою бачу й ловлю кожну мить.

Я чекаю на того, хто кликав мене та спізнився.
В галереї «Бузок» вернісаж його творчих робіт.
Нам ладнати його. Я тому саме тут опинився.
І сиджу та дивлюся, як сходять каштани з орбіт.

А Сумська, як завжди, наче річка у горах, потоком.
Суне лава машин іноземних та най дорогих.
Розрізняю їх всі натренованим з малечку оком.
Роздивляюсь жінок, тим же оком, в фігурах людських.

Я не часто на лаві сидів, просто так, серед парків.
Там, де шум від колес. Де не чути в деревах птахів.
Та я радий побути з тобою, осінній мій Харків!
І чекати на час, що, мов голуб, злітає з дахів.




24.09.2018 р.
Світлина з Ін-ту.