Декілька літер...
Напевно, останні
в цьому рядку на папері із хмар...
Світ затулився вінком на екрані,
втративши шанси позбутися чар
дива відверто пустих репетицій
вічного щастя у межах життя...
Да...за сюжетом ми всі - блідолиці
з дивною пристрастю до каяття
за обережні думки про миттєве...
Хтось би й залишив нащадкам цей світ,
сповнений жаги торкнутись чуттєво
миті, в якій майже тисячу літ
тихого стогону бранок і бранців
пихи, нудьги, марнославства й грошей...
Кажеш, на Сонці є протуберанці?..
Так...адже Сонце - це просто кліше
світлих думок про величне майбутнє
першої п’ятниці Бога-Отця...
Бачиш те око і межі трикутні?
Там заховався початок кінця
речення з тексту про сум і кохання,
схованих в мороці скраплених чвар...
Декілька літер...
Напевно, останні
в цьому рядку на папері із хмар...
Текст на хмарах
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118092501295
Свидетельство о публикации №118092501295
Рецензии