ти дивний,
заплітаєш думками пристрасть,
минаючи днів дарованих кілометри,
вчепившись реп'яхом в мою сукенку,
слідом ідеш, зриваєш її миттю щоразу, коли лиш побачиш,
роками сипеш у безодню днів години, кусаючи, рвучи на шмаття час,
що має цінність,
даєш ще іншим розривати на хвилини сизість днини, що не вернути,
лити словами дозволяєш воду їх,
що не така вже й чиста і потрібна
дивний
© Copyright: Гелена Смилянская, 2018
Свидетельство о публикации №118092404887
Свидетельство о публикации №118092404887
Рецензии
