Я помру серед ночі
до ранкового сонця,
моя юна душа
полетить до віконця.
Моє серце втрачає
з кожним днем свою силу,
слабо кров протискає
у заморене тіло.
Навіть вірити страшно,
що ти світ цей втрачаєш,
бути вічним не можна,
сам про це добре знаєш.
Легко тим помирати.
хто байдужий до смерті,
що не може вже жити,
всім говорить відверто.
А мені з кожним роком,
ой як хочеться жити,
а вона своїм боком
хоче разом дружити.
Залишати не можу
не закінчену справу,
борони мене Боже,
що б я час переставив.
Укр. Я помру
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118092307387
Свидетельство о публикации №118092307387
Рецензии