Ще й горобці не цвірінчали
у баби Насті на даху,
а коли сонечко вставало
на поле йшли повз лопухи.
Вони кололися у ноги,
вони чіплялись за штани,
що б не обходити дороги
ми йшли повз жовті бур"яни.
Ми йшли де скошена пшениця,
де залишились колоски,
мені весь час, те поле сниться
та від пшениці устюки.
Зерно з соломи висівали,
в свої, зсипали торбочки,
від верхових завжди тікали,
коли нас били батоги.
А, нас тягнуло мов магнітом,
на жовте поле, де стерня,
таких як ми було багато,
коли ми йшли по бур"янах.
Укр. Ще й горобц1 не цв1р1нчали
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118092306642
Свидетельство о публикации №118092306642
Рецензии