А я кричав - Включ ть Монатик!
Коли я був у стільку п’яний,
згадав красуню ту Уляну,
її поради у фейсбуці,
й чуть не наклав… на себе руці.
Щось там було про променаж…
Не знаю шо то! Та багаж
зібрав у драний я мішок
і по проспекту я пішов...
Пізніше вийшов на контакт,
та, видно, шось пішло не так-
стандарт не знали ті прохожі!..
Мішок забрали, а на рожі
і на моїй кривій спині
листа залишили мені…
Не прочитав, бо мізг заглох…
Та парамедики удвох
упакували, як сальце,
і їм я дякую за це!
Не лікували у дорозі,
лиш повертали, шоби нозі
передом йшли від голови-
тепер стандарт такий! Уви…
Ще грала музика в палаті…
А я кричав: - Включіть Монатік!
Вони ж крутили Мендельсона…
Я розірвав свої кальсони-
не тільки ж плакать я хотів…
А потім знов прийшли не ті…
І знов несли вперед ногами,
мабудь, шоб думали ми з вами,
шо це – дорога до могили!
Або, шоб краще ноги мили…
Шоб з зони вийшли ми комфорта
і перебралися до чорта…
Так розвиваються мозги!..
Тепер в моїх мозгах ні зги…
І вдрабодан тепер все тіло-
так, як Уляночка хотіла!..
Суржик автора
Свидетельство о публикации №118092300287