Нина Плаксина. У моря город... - на рус-укр
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina , http://www.stihi.ru/2014/02/21/8427
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
=============================== У МОРЯ ГОРОД, СЛОВНО В КОЛЫБЕЛИ
=============================== Нина Плаксина
=============================== У моря город, словно в колыбели
=============================== Но жизнь пока не стала на крыло:
=============================== С потерей стройки счастье уплыло,
=============================== Вслед «перестройки» – волны голубели…
=============================== Но не печаль на волнах ковыля
=============================== Лазурь соткала в тишине когда-то,
=============================== На щедрых крыльях время распыля,
=============================== А тишь веков при штормовых накатах.
=============================== Накинет ночь на город тишину:
=============================== И – трепет от земли, от моря – ласки,
=============================== А в окнах – звёзды, а в глубинах – сказки –
=============================== И не исчерпать лунную казну.
=============================== Врастает в память накрепко земля –
=============================== Разбег раздольный от зари к закату,
=============================== Где нет угрозы в громовых раскатах,
=============================== И нежен колос, и теплы поля.
=============================== Да, древний Казантип неповторим:
=============================== На мыс – ладонь его – века осели,
=============================== Уверенно и гордо говорим:
=============================== У моря город, словно в колыбели.
=============================== http://www.stihi.ru/2014/02/21/8427
===========================
У моря місто, ніби у колисці
=============================
(перевод на украи'нский: Николай Сысо'йлов)
***
У моря місто – що в колисці долі.
Нажаль, життя – не стало на крило:
Згубили будівництво* – і спливло'
Химерне щастя, вслід «перебудові»…
Та не печаль на хвилях ковили'
Лазур зіткала, поклонившись тиші,
На щедрих крилах час розпорошивши, –
А долю всіх епох, сторіч, хвилин…
Накине ніч космічну синизну' –
І трепет від землі, від моря – ласки.
У вікнах, душах – зорі, наче з казки:
Не вичерпати зоряну казну.
Вростає в пам’ять доля і земля.
Куди не глянь – усюди артефакти,
Є древні речі – майже в кожній хаті,
Легендами укриті всі поля.
Так, неповторний древній Казантип:
Це я кажу, бо бачу… – а коли'сь це
Казав пророк, святий козак Антип:*
У моря місце – ніби у колисці…
------------------
*Мається на увазі призупинення будівництва атомної електростанції.
*За однією з легенд, тут колись жив козак Антип, який збіг з друзями з ханського полону і оселився в одному з гротів мису. Кажуть, він мав неабиякі пророцькі здібності – і його вважали за святого: до нього приїжджали радитись і простолюдини, і навіть перші особи країн, бо його пророцтва завжди збувались.
Маючи прямий зв'язок з богами (за його ствердженням, з Антами – звідсіля і його ім’я чи прозвисько Антип), він міг керувати стихіями, – зокрема, стихією води, – міг чаклувати, напускати мари, викликати шторм тощо (тобто володів сучасними «кліматичними технологіями»), а також перетворювати одні речі на інші, зокрема, каміння – на перлини, простий пісок – на золотий.
Декілька раз його намагались взяти у полон – та він наводив такі чари, що мис ніби зникав з поля зору завойовників, і якщо ті не відступали, то гинули у штормі, а їхні кораблі розбивалися об скелі. По суті, там був форпост «свободи» – і туди стікались втікачі, знедолені та пригноблені, які з часом стали представляти неабияку силу (та загрозу для багатіїв). Це була могутня, нездоланна, але мирна та волелюбна рать. І її духовним ватажком був козак Антип (на діалекті, на простій мові, у простолюдинів – слово «козак» часто звучало як «казак»).
На його честь і було назване це місце: «Казантип», що буквально означає: «Козак Антип» («Казак Антип»). Козак Антип = Коз(ак)-антип = Козантип = Казантип.
Причому, козак Антип жив відокремлено, на мисі (який тому і назвали на його честь), а «команда» («антипова рать») створила поселення, де зараз і знаходиться місто Щолкіно, яке так перейменоване в 1982 р. на честь знаменитого фізика-атомщика Щолкіна Кирила Івановича.
Кажуть, в одному з гротів мису Казантип й досі зберігається незайманим «антипів скит» зі скарбницею, де зберігаються незлічені багатства від діяльності цієї «Казантипської республіки», духовним ватажком якої був легендарний козак Антип.
***
Николай Сысойлов,
23.09.2018
Фото из интернета: Город Щёлкино
==============
С ударениями
===========================
У мо'ря мі'сто, ні'би у коли'сці
=============================
(перевод на украи'нский: Николай Сысо'йлов)
***
У мо'ря мі'сто – що в коли'сці до'лі.
Нажа'ль, життя' – не ста'ло на крило':
Згуби'ли будівни'цтво* – і спливло'
Химе'рне ща'стя, вслід «перебудо'ві»…
Та не печа'ль на хви'лях ковили'
Лазу'р зітка'ла, поклони'вшись ти'ші,
На ще'дрих кри'лах час розпороши'вши, –
А до'лю всіх епо'х, сторі'ч, хвили'н…
Наки'не ніч космі'чну синизну' –
І тре'пет від землі', від мо'ря – ла'ски.
У ві'кнах, ду'шах – зо'рі, на'че з ка'зки:
Не ви'черпати зо'ряну казну'.
Вроста'є в па'м’ять до'ля і земля'.
Куди' не глянь – усю'ди артефа'кти,
Є дре'вні ре'чі – ма'йже в ко'жній ха'ті,
Леге'ндами укриті' всі поля'.
Так, неповто'рний дре'вній Казанти'п:
Це я кажу', бо ба'чу… – а коли'сь це
Каза'в проро'к, святи'й коза'к Анти'п:*
У мо'ря мі'сце – ні'би у коли'сці…
------------------
*Ма'ється на ува'зі призупи'нення буді'вництва а'томної електроста'нції.
*За одніє'ю з леге'нд, тут коли'сь жив коза'к Анти'п. На його честь і було назване це місце: «Казантип», що буквально означає: «Козак Антип» («Казак Антип»). Козак Антип = Коз(ак)-антип = Козантип = Казантип.
***
Николай Сысойлов,
23.09.2018
Фото из интернета: Город Щёлкино
Свидетельство о публикации №118092302277
Интересные сведения. От жителей не слышала. Казантип – тюркское слово. Казан – круглая посудина для варки пищи. Грязевый вулкан оставил после себя этот «казан». Там сажали арбузы и дыни – вкуснятина неописуемая. Сейчас «нефтяное хозяйство», первое название его КрымТехасНафта.
Здесь жила Харитина. "Необъяснимое" - так я назвала свой рассказ, где упоминаю её имя. Я беседовала с её сыном и снохой (и их уже нет). Я держала в руках нож, который Харитина брала в руки, когда видела надвигающуюся напасть. При ней не один смерчевый столб развалился далеко от Казантипа, над морем.
А вот название бухты, которое «прилепил» народ. Два друга здесь жили, один из них работал на маяке. Строгий был, несгибаемый и держал своего друга «в чёрном теле», «в кулаке». Тот помогал во всём, но и на побегушках приходилось быть (где-то записаны имена, но найти их непросто).
Однажды они крепко поссорились у колодца. (Колодец и сейчас рабочий. Он расположен по дороге к храму, у сельского клуба).
Маячник сердитым ушёл к маяку, а друг сварил навес над колодцем, а на козырьке навеса выжег дырочками слово «ЗМЕЙ». Вот так крупно, сразу увидишь. Так Маячник и остался «Змеем», а бухта, у которой расположен маяк, называется Змеиной. И не потому, что там много змей (их во всех бухтах немало: это желтобрюхи, медвянки, ужи, водяные тоже). Змеиная бухта получила название «псевдонима», данного Маячнику другом.
Именно на Казантип, в Мысовое, наша семья приехала в 1981 году (а в Крыму мы с 1965 года). Я начала с того, что встретилась с самыми пожилыми людьми, записывала их воспоминания.
По-моему, наша встреча на Стихире уготована нам самим Богом, которому Интернет тоже нравится!
Нина Плаксина 24.09.2018 17:40 Заявить о нарушении
Николай Сысойлов 23.09.2018 17:33 Заявить о нарушении
Я тоже поправлю первую строку.
И далее, Николай,предупреждайте,если что-то измените в переводе.
Нина Плаксина 24.09.2018 17:44 Заявить о нарушении