Я згадую твої,
такі приємні очі,
а інколи сумні,
що плачуть серед ночі,
Ці очі сумували
за всю свою родину,
що якось привезли
тебе на Україну.
Що там десь на Поліссі,
ще в молоді роки,
лишилася бабуся
та всі твої дядьки.
Що не змогла дістатись,
де Білорусь чекла,
що б ще раз подивитись
на Вульку, де зростала.
Я згадую тво1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118092207607
Свидетельство о публикации №118092207607
Рецензии