Прощавайте, добрі люди,
та панки пихаті,
і знайомі і сусіди,
і вороги кляті.
Хочу ще раз подивитись
на колишні села,
ще раз Богу помолитись
якщо буде сила.
Не побачу більше сонця,
та рідної хати,
зупиняється вже серце,
час в землі лежати.
Поховайте на вершині
Далекого Степу,
де вода в річці Висуні
прохолодна в спеку.
Де цвітуть волошки сині
та ромашки в полі,
мак червоний на вершині
та птахи на волі.
Поховайте й не цурайтесь
тих, хто дав життя,
та свободи добивайтесь
ради майбуття.
Прощавайте
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118092202850
Свидетельство о публикации №118092202850
Рецензии