В низенькій кавярні задимлені стіни,
на стелі горять жовто-сині вогні,
скрипаль ятрить серце, неначе рве рани,
а я свою рану топлю у вині.
Хтось тихо шепоче знайомій про долю,
а хтось біля столу сидить поруч з вами,
а в когось душа просто рветься на волю,
а я випиваю вино разом з вами.
Я ніби пливу у вечірнім дурмані
і ніби мене хтось штовхає в туман.
а я все сиджу біля столу в кав"ярні
і ніби на кожному бачу обман.
Скрипаль грає в залі, рве душу та серце,
та пісню співає немов в перший раз,
червоним вином в мене келих іскриться
і я випиваю за кожного з вас.
Колишнє кохання, колишня надія
мене залишила на довгі роки,
а я не втрачаю далекої мрії
на радість, та щастя, своєї мети.
Укр. В низеньк1й кавярн1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118092202680
Свидетельство о публикации №118092202680
Рецензии