Давно відгриміла остання гармата,
давно закінчились голодні роки,
коли за ідею ішли брат на брата
з відкритим багнетом, гвинтівки в руці.
Не можу могилу я діда знайти,
не можу її відшукати,
з землею зрівнялись могили хрести,
і будуть їх люди ногами топтати.
Як шкода, що пізно прозріння настало,
не можу ні в кого про діда спитати,
ні батька, ні дядька, ні тітки не стало,
а в кого ж про діда я щось можу взнати.
Не можна на когось вину перекласти
за те, що забули нащадків своїх,
що б біля могили, хоч раз постояти,
згадати, кого вже немає в живих.
Прозр1ння
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118092202298
Свидетельство о публикации №118092202298
Рецензии