Сiрi очi

Сірі очі – чисті карпатські озера,
Тихі й спокійні, пронизують душу наскрІзь...
Стерти всі правила — в них своя атмосфера.
Сірі очі – тайфун, ураган, катаклізм...

Сірі очі... Скажи мені, друже, "Siri",
Як вберегтись від мороку тих безоднь?
Сірі очі — цькування нещасного звіра,
Навіть якщо він дужий, наче бізон...

Навіть, якщо він дужий, наче атланти,
Буде сидіти тихо, мов джин у лампі...

Заховай якомога далі інстинкт звірячий...
Багато сміливців із ними зіграло в ящик...

Глибокі, немов западина Маріанська,
Близькі, мов Ісус, далекі, наче Плутон.
Сірі очі завжди атакують зненацька,
Сірі очі - жорстокі, не беруть у полон...

Холодні й байдужі – осіннього неба чари.
Ти в небо молитву, вони тобі з неба дощ...
Солодкі й смачні, мов цукерки із фабрики Чарлі,
Навчать тебе тому, чому не навчить жоден коуч...

Сірий колір – найяскравіший колір,
Безсилі полин, свічки й обережне коло...

Ти можеш дивитись на скільки завгодно веселок,
Та сірі очі так і манять до себе...

Співають спокусливо, як вміють лише сирени.
О, скільки нещасних, забувши слова молитов,
Ішли на ту пісню, зрадивши рідну землю,
Шукати в ній щастя, і не вертались знов...

Сірі очі — прокляття, чорне та біле,
Де чорне біле згвалтувало і вбило,
А потім спалило, залишивши лише попіл...
Але якщо чесно, біле було непроти...

Коли його шия пручалась в звірячих лапах,
Коли Смерть тягла його душу, мов акушер...

Сірі очі — не можливо здолати...
Сірі очі — можна кохати лише...

© Паша Броський