Скрізь людей бездомних
бачу я щодня…
Так-то брів сьогодні
й цуцик навмання.
Дошкуляла спрага.
Їстоньки нема.
Ще сьогодні осінь –
завтра вже й зима…
Цуцика покликав.
Не лякливий, ні.
Тож – як підказало
серденько мені –
взяв його на руки
і сказав: «Ходім!..
Золотого друга
матимеш, і – дім!..»
Вересень 2018
Цуцик
© Copyright: Поэт Закарпатья Василий Галас, 2018
Свидетельство о публикации №118091604754
Свидетельство о публикации №118091604754
Рецензии