718. Доля

        Аби життя вам підказало,
        Таких як ви,не так і мало!
        У всьому світі біль чужа,
        Не крає серце від ножа.

        Лиш як самому заболить,
        З очей,сльозами забринить!
        Буває так,що мить жорстока,
        Не має часу,навіть срока.

        Душа здригається від болю,
        А мозок опанує волю.
        Тій думці гірко від жалю.
        Злоба та сум,на свою долю.

        А в серці плач,в чому вину,
        Ти бачиш світу провину?

        У кожнім зокрема житті,
        Своя є біль при забутті!
        А Хрест свій тяжкий,носить кожен,
        І навіть той,що неспроможен!

        Прийми ж ти долю,що Бог дав.
        Змирися з тим,що він послав!
        Бо болі серце не сприймає,
        Лише у тих,кого немає.

        Нехай душа твоя радіє,
        Що бачить світ та навіть мріє!
        Що ти є тут і слава Богу,
        Ще маєш у житті дорогу!