Дика квiтка
Біля неї хтось сидить,
Наче мавка чорноброва
Зажурилась на діброві.
То, сумує дика квітка
Вниз схиляючи голівку,
Темний вітер обіймає
Та сама собі гадає.
Чом така нестерпна днина,
Солов'я пісні не линуть?
І чого це серед дня
Небо чорне, як марА?
Серце б'ється мов у пташки
І тремтить, як та ромашка,
Дрібні сльози в річку ллються
А русалки лиш сміються.
Тихо річенька біжить...
Вже ніхто там не сидить,
Лиш гуляє дикий вітер
Обіймая мертві квіти.
Свидетельство о публикации №118091404629