Скидає клен багряний лист,
Немов осінні сльози
І дощик тихо мерехтить –
Забуті літні грози.
І віти зголених дерев
Хитає сиротливо.
А айстри дивляться уверх,
Чекаючи на диво.
«Що буде?» – трави шелестять,
Зсихаючи потрохи.
Пташки тихіше гомонять –
Осінні чутні кроки.
І зірки в ніч ледь-ледь горять
Скрізь хмари і тумани.
Лелеки скоро відлетять
В край теплий і жаданий.
В усьому – сумна таїна,
Стискає й тисне груди.
Вслід за травою шепочу:
«Що буде? Ой, що буде?»…
картинка из Сети
Осiннi роздуми
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2018
Свидетельство о публикации №118091308234
Свидетельство о публикации №118091308234
Рецензии