Х Х Х
Ти пішов, мій любий, ти - пішов,
Стративши любові серце...
Гідність
Закувала видимість основ,
Та основа твого серця це - політність!
Ти крилатим був у тій рідні,
Що пуздро поклала біля неба...
Генії - вони завжди одні,
Та я лЮблю тебе, люблю Феба,
Сонячного, милого до сліз,
Що читав мені - віхОлі - Блока,
Чий талан у казку нас уніс
І благатиме нас в парку: Аве, кроки
До любові, до світлин часУ,
Де ота любов стає мармуром,
Де освітлює троянди мрійний сум
Цих обох в обіймах златомура!
Ти п шов
© Copyright: Любовь Иващенко-Сизых, 2018
Свидетельство о публикации №118091306279
Свидетельство о публикации №118091306279
Рецензии