Закінчилась осінь золота,
падають на землю жовті листя,
зараз я не той і ти не та,
загубили ми з тобою щастя.
Гірка доля розділила нас,
розєднала, мабуть назавжди,
тільки кожний згадував не раз
про оту хатину, з лободи.
не зуміли щастя зберегти,
не зуміли обійти недолю,
розійшлися поміж нас мости
та на все те є. Господня воля.
Я про тебе згадував не раз,
твій останній подих та думки,
як пішла у вічність в ранній час,
через що, та за які гріхи.
В1чн1сть
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118091304132
Свидетельство о публикации №118091304132
Рецензии