Осінь, жовті верховіття,
вітер куряву здійма,
сонце високо в зеніті,
а тепла - нема.
На подвір"ї всюди люди,
мов німі снують,
односельці та сусіди -
шану віддають.
Серед хати домовина,
хор псалми співа,
тут зібралась вся родина,
тільки ти одна.
Лежирш мовчки в домовині,
лежиш, мов жива,
не почуємо ми більше
твої лагідні слова.
Поховали нашу маму,
на цвинтрі, край села,
і овіяна вітрами,
вона в вічність відійшла.
Шана
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118091304011
Свидетельство о публикации №118091304011
Рецензии